.
Дата 26.07.16

Попередження з Москви в центрі Києва

Павло Шеремет не був просто убитий: він став жертвою розправи, яка була влаштована так, щоб її помітив весь Київ і весь світ.

Моя електронна записна книжка з телефонами людей, яких я зустрів в Росії з року в рік стає все більш пухкою. І перетворюється в братську могилу моїх колег, як писав я трохи більше півроку тому.

І ось знову. Павло Шеремет, Павка. Ще позавчора я збирав у Києві телефони українських співрозмовників для репортажу про російських політичних біженців, які вирішили оселитися на Україні. Телефон Павла я не встиг навіть занести в список.

Бомба, закладена під сидінням водія, вибухнула в середу о 7.45 у самому центрі міста: на перехресті вулиць Івана Франка та Богдана Хмельницького. Вибуховий пристрій було радіокерованим або обладнано годинниковим механізмом. Вбивці вибрали момент і місце невипадково: весь поспішає на роботу Київ повинен був побачити палаючу машину з тілом відомого журналіста.

Замах, для якого була використана бомба потужністю 600 грам в тротиловому еквіваленті, підготували ретельно. Шеремет, який скаржився останнім часом на стеження, кожен день їздив по одному і тому ж маршруту на радіостанцію «Вести», де вів авторську передачу. Завжди — на одній і тій же машині його подруги Олени Притули — головного редактора інтернет-видання «Українська правда». Ведучі, ще не знаючи, що сталося, заспокоювали слухачів, що Павло запізнюється, але, як правило, обов’язково приїде.

Народився в 1971 році Шеремет близько зустрівся зі смертю 16 років тому в рідній Білорусії. Він працював тоді кореспондентом російського телеканалу ОРТ і вважався ворогом Лукашенко. У мінському аеропорту у нього була призначена зустріч з оператором Дмитром Завадським, з яким вони повинні були відправитися на зйомки. Але оператор пропав. Де і як він загинув, невідомо досі.

За спиною Шеремета на той момент вже було три місяці арешту і дворічний умовний термін, до якого за абсурдним звинуваченням його засудив лукашенківський суд. А перед журналістом була написана разом зі Світланою Калінкіної нищівна біографія білоруського вождя «Випадковий президент» і багато років керівництва опозиційним сайтом «Білоруський партизан».

За все це в 2010 році Шеремета позбавили білоруського громадянства. З російським телебаченням він порвав після грузинської війни 2008 року, а невдовзі переїхав на Україну, де зав’язав співпрацю з «Українською правдою» — незалежним ЗМІ, який різко критикує владу і олігархів і проводить гучні журналістські розслідування.

Я не думаю, що за інцидентом у середу вбивством стоїть Лукашенко, який зазвичай розправляється зі своїми ворогами тихо. Наскільки мені відомо, Шеремет також не погрожував українським олігархам або політикам до такої міри, щоб їм було вигідно влаштувати показну розправу.

Між тим він був одним з найбільш відомих представників російської політичної еміграції на Україні. Це збільшується група людей з гучними іменами, які, користуючись підтримкою української влади і свободою, яку відняли у них на батьківщині, критикують з-за кордону Путіна і являють собою впливовий антикремлівський центр.

Ми знаємо з нашого минулого, а росіяни — по своєму (хоча б з історії «Колокола» Герцена), який великий вплив на внутрішні справи можуть надати емігрантські кола. І показне вбивство в центрі Києва виглядає, як застереження з Москви, адресований цим емігрантам.

Вацлав Радзівіновіч — Gazeta Wyborcza, Польща